Актуальність проведеного дослідження полягає у заповнені прогалини у представлених на даний час наукових розвідках щодо адаптації персоналу до виробничих умов кримінально-виконавчої системи, який за специфікою середовища, в якому відбувається виконання службових обов’язків постійно перебувають у стресових виробничих та позавиробничих умовах і ситуаціях з високим рівнем ризику. Крім того, складність проходження процесу пристосування до служби за умов постійного впливу негативних факторів психоемоційного та соціально-побутового оточення призводить до зниження ефективності реалізації його професійних навичок та якостей. В дослідженні представлено узагальнення суті, напрямків та цілей адаптації персоналу та визначено її специфіку у просторі української системи виконання покарань. Зазначено, що під адаптацією персоналу кримінально-виконавчої системи ми маємо на увазі процес входження та пристосування співробітника до служби в установах виконання покарань, і набуття комплексу професійноважливих компетентностей, які забезпечать ефективне виконання ним посадових обов’язків. Окремо зроблений наголос, що адаптація персоналу також представляє собою процес пристосування людини, яка адаптується і середовища складовими якого є як предметно-речовий рівень, так і соціальний. Визначені перспективи подальших досліджень, а саме: з’ясування питань щодо найбільш стресових моментів при проходження адаптації та щодо шляхів і заходів, які мають сприяти більшій ефективності та результативності адаптації персоналу кримінально-виконавчої системи.